Проблема вичерпання ресурсу трубопроводів пов’язана з виникненням різних дефектів матеріалу та зміною форми труби. У випадку прийняття оператором рішення про недостатню міцність дефектної труби застосовуються покращуючі заходи, найбільш розповсюдженими з яких є підсилення труби зварними муфтами. Проте для підводних переходів найбільш практичним методом ремонту є роз’ємні муфти, що можна легко змонтувати під водою.

​

  Такі муфти можна умовно розділити на дві групи:

• Герметичні муфти – повинні витримувати номінальний внутрішній тиск з такими же коефіцієнтами запасу, що й основна труба.

• Муфти з частково відновлюваною несівною здатністю – мають обмежену несівну здатність, і при їх використанні враховується спільна робота дефектної труби та муфти.

  В літературі відсутні відомості з теорії спільною роботи дефектної труби і муфти. Це заважає обґрунтовувати доцільність їх використання, і як результат, обмежує використання більш економних муфт з частково відновлюваною несівною здатністю, які зазвичай розглядаються тільки як тимчасовий вид ремонту. Разом з тим, якщо даний вид ремонту призводить до повного відновлення і при цьому забезпечується задана довговічність, то не має бути ніяких упереджень проти його використання в якості постійного виду ремонту.